Лишімо душам відчайдушників — мужів на підвідконні миску молока та меду. Самі позбудьмось бутночсті й молитву прокажім за сутність будня, альфу і омегу. Плекаймо плідно кіз, глядім гладких корів, про їхні дбаймо живодайні вим’я й вола. На нашім небі нам завісив статку ріг якийсь козячий бог — волососяйний Волос. Вже й сам Перун по стількосот роках моцарського метання берла блискавиці вергає днесь літеплі стріли молока з дійних дійок у духом’ян дійниці.