Надумав кленовий листок линвоходцем прославитися павутинку бабиного літа натягнув між гілками. Зібралося усе листя на цирк дивуватися, а листок ступив крок, другий — світ зелений захитався. Упав листок з високості. Погойдалася павутинка, понудьгувала, взяла та й відв’язалася. Лине собі понад тролейбусні дроти, що до міста прив’язані, і хизується. Хто ще таку линву бачив, аби сама літала?