Розбудилася роса раненько, у росі личко вмила, щоб ще гарнішою бути. Тоді сіла на пелюстці і давай гойдатися. А сорока, на блискітки ласійка, тут як тут: що то за коштовний камінець? Тільки хтіла дзьобнути, а воно на пелюстці гойдається. Скреготнула зубами та й подалася далі. А промінь прилетів, взяв росу за рученьку — і злинули обоє в блакитне поле.