Читаю Апостола горобцям при дорозі. За німб мені тільки куряви мерва. Позбігалися будяки до храму Божого та й гатять головами у трухляві двері. Втікає світ із-під ніг, гей, втікає. У землю входжу ось-ось по груди… На старості з простягнутими руками визираю на шлях із кубельця рути. Милостині тепер дочекатися годі, швидше запустить ще хтось опуччям. Оце підвезли б мене до вдови городу — на хліб заробив би, горобців пудячи.