Се посвячення пасок, се посвячення передсвіту, се весільне коловання сонця, яке не добачаєм. Хлопці зірвали двері дзвіниці і вето місцевої ради — вдарили на сполох великодніми дзвонами. Отож не пудьмося спросоння: а що нам буде? Застановімося ліпше, хто ми і для чого ми. Чи ми земля, якої давно не любим, чи дюралюмінієві крила, до яких ще не доросли? Ми за коловоротом, попрощали нас верби, що, як наші бабуні, у чорному отченаші. Вертаючи з танцювальної зали, вимкнули хлопці транзистори і колоруч церкви поколували опівночі гагілки.