Незграбний вітер віхоли хвостом гатив у хмаровища шкаралущу а я плив навздогін за тим плотом з якого впав у воду холоднющу З колод слизьких на ньому небокрай на ньому й пози людські позалюдські але усе ж це згублений мій рай що може вир здолати страхопудський Праворуч воду всмоктує багно ліворуч ніч пашить вогненним смерком та вперто ми по річці пливемо на покордонні між життям та пеклом