Крізь бурштинове мливо ароматних обріїв сяють і зорь прожектори й ліхтарики атомів мерехтять з лоскотливих порожнеч навіки липневого медвяного неба світло якого речовиною прозоро згусло і ось повільною цівкою з губ тремтливих цебенять слова невідомі і спалахами розмальовані зорельоти різнокольорові вже плавно линуть на галявину Я сплю обіруч вчепившися в галактику.