Мені відкрили таїну в опівніч на сімох вітрах що я з країв де в давнину кентаври бігали в степах Антен гойднуло очерет зацебенів крізь мозок час зі ста порепаних планет на асфальтовану для нас Не порачкую навзадки в минувшини сховавшись тінь бо рве десь поряд ланцюги з крильми потрощеними кінь Ми визволимось разом з ним дибки ставаючи від ран і над прибоєм бережин зітхне космічний океан В його вировище пірну затоплений згадавши шлях — я з тих країв де в давнину кентаври бігали в степах.