Коли розчиняється ніч у прозорій росі міжзоряне я викликаю для тебе таксі Ми цілуємось довго прощаючись а мовчазний водій нас чекає і ховає за склом вигляд свій неземний Прошепочу щоб не чув він “любов не зникай у дня нескінченності не заблукай І відпрацювавши на сьомому небі ізнов спустися по східцях благань позивних молитов” Та грюкають двері гойдається знак вказівний і всесвіт у серці вібрує на швидкості надсвітловій Таксі мчить у виміри інші тунелями “чорних дірок” у млі сколотивши колесами кіптяву згаслих зірок А вогники жовті ряхтять і показують “зайнято” для смутних перехожих на вулицях міста Земля Але тільки натовпи ніч розпорошить вві сні міжзоряне я зустрічаю на трасі таксі.