Хтось робить барельєф хтось обеліск я ж гупаючи сонцем по ланах усе роблю роблю з планети диск щоб був прямим навколосвітній шлях Щоб в коло не змикалися сліди коли піт виступає на чолі щоби прокинулись оті кити що вічно нас тримають на собі Прокинулись і в небо попливли розгорнуте до нутрощів зірок а вічність би здіймалася з імли бо простір це лише часів клубок З моїх химер з моїх важких безсонь майстрята бульбашок регочуть хай та я — покритий шкірою вогонь — вирівнюю опуклий небокрай І диск планети на ребро встає я балансую на межі світів гойдається зображення моє у вирлах схарапуджених китів.