Я жив як усі і багном сьогодення не гребав рослинно по вуха захряснувши в ньому бо знав що дерева вростають корінням у землю та гіллям у небо й дороги понука гостріш відчувається в хащах Я жив як усі у блюзнірство традицій по рота улізши і спостерігав здерши разом з лицем очі із голови як віра руйнує матерію в душі сузір’я зліпивши але не стає невмирущість амеби безсмертям людви Я жив як усі у рутині руїн по коліна і всесвіту куля чорнюща котилась в нікуди колесами вбита планета Земля оберталась невпинно привчившись природньо сприймати усі неприродні облуди Я жив як усі ми у бовтанці гасел і закликів шало вчепившися в дзигі розжарені оскаженілих галактик і лиш одна гадка мене на тих дисках тримала що кожна людина то є все ж не підсумок — натяк.