Є птах нічний. Зветься він Чорний Шкрет. Прилетів раз до нас: — Шкре-те-те! Шкре-те-те! Ми із татком сиділи, саме казку читали і того Шкрететиська аж ніяк не злякались. Ми сказали: — Ану, шкретететай нам тут! Або спати лягай! Бо як сплять — то ростуть! Та нараз Чорний Шкрет чорним оком нам — блись: — Шкре-те-те! Шкре-те-те! Я вже виспавсь колись! Уявіть, якщо Шкрети повкладаються спать? Хто ж тоді буде вам на вікні шкрететать?! І сидів Чорний Шкрет, і сидів — шкрететав, поки тата й мене на всю нічку приспав.