Дерево плаче тоді, коли падають холодні дощі і воно мерзне на протязі. Дерево плаче-плаче: немає на нім сухого рубчика, йому ні в що й перевдягнутися, бо Осінь йому — як мачуха, чисту сорочку дає раз на рік, та й то навесні. Пожалійте, холодні дощі, те дерево, що плаче. Не дайте йому в сльозах зустріти зиму.