Полетіли аж за море і гусята, й лелечата. А чого б то нам за ними в теплий край не відлітати? Вже я був пішов до річки, щоб із нею попрощатись. Вже сказав своїй сестричці, що збираюсь відлітати. Почала вона для мене в небі хмарку вибирати: — Ти ж, Мишко, пиши частіше і мені, і мамі. Й тату! І який він, отой Вирій, де ти будеш зимувати? Чи там часто ходять в школу? Чи щодня, чи тільки в свято? — Не журись, — кажу сестричці, — опишу усе підряд. А коли листів не буде, — значить, вже лечу назад!