Бабуся Ніч ходить ген-ген до Дніпра І при самому березі у срібній блискучій воді купає молоденького місяця-серпика. А тоді закутує його у свою прозору пелену і кладе у вербову колисочку — свого пестунчика… …А тоді… а тоді… Зорі заграють у брязкальця, бабуся Ніч співатиме люлі, а місяць у колисці чеберятиме, поки виросте в повню.