Я знаю, що всяке нічиє дерево хоче чиїмось бути. Оця ось тополя — моя. є у неї ім’я, — я сама вибирала. Назвала її — знаєте як? — Тетянка! Цитьте… послухайте… Вона озивається до мене кожним листочком. А коли надворі предуже тихо, так от — анішелесь — Вона щораз промовляє: Те-тян-ка… Те-тян-ка… Ніби учиться говорити. А я вчуся слухати.