Хмарезні хмари в небі за селом. А я пасу ті хмари, наче гуси. Я так не хочу, щоб це стало сном. Я навіть спати через це боюся. Хмарезні хмари йдуть через Дніпро і на воді, як гусоньки, сідають. Я так не хочу, щоб це стало сном. Я навіть їх додому завертаю. Гукаю їм: “Гиля-гиля-гиля! Дивіться, хмареня не загубіте!” Та я для них далеко, як земля, — їм слів моїх не перекаже вітер!