Приснилося Сивій Хмарі, що вона вже — на все небо. Що вона вже з Вітром у парі погнула дерева, як стебла. Й така ж вона пелехата! Така вона сива-сива! І небо тепер для неї — немов королівський трон… Чи ж спалось цієї ночі (а спалось — то що приснилось) квітці, що спить у лісі, квітці, що зветься сон?