Чого я другу не сказав про золоті піски? Ми подалися б з ним на став шукать собі казки. І, мабуть, друг ніде не чув, що є на світі кит, який уже в бувальцях був й навчився говорить. Чого я другу не сказав про вітер в димарі? То він би теж ране-енько встав, ще, може, й до зорі. За вітром би в димар шугнув точнісінько, як я, коли не втерплю і засну отак от, навмання. Та знаю я, що друг і сам мандрує залюбки. Нехай колись розкаже вам неписані казки.