Та не однаково мені… Шевченко Він був як полум’я. Його рядки — Дзвінкі і небезпечні, наче криця, Переживуть і жито, і пшеницю, І хліб, і сіль, і війни, і віки. Він був як полум’я. Свої слова — Легкі, як небо, сині, наче квіти, Що ними тільки правду говорити, — Він в наші душі спраглі наливав. Він був як полум’я. 1968