З “Єврейських мелодій” Байрона Жнива вбрали; смутно в полі, Пожовтіли вже ліски, І збираютья по волі В ірій літнії пташки. Ой, чому я не вродився Птахом бистрим та швидким: Полетів би, опинився В краї ріднім, дідівським. Полетів би, оком звів би На замулений Кедрон І головку прихилив би На покинутий Сіон. Хоч населен ворогами Край для мене досі свій, Все до тебе думоньками Рвусь, Сіоне мій святий! І далеко, на чужині, Об тобі гадать я звик, Привітать хоч на годину – З мене буде на весь вік. Той не дурно в світі шлявся, Хто на тій землі побув, Де Господь нам показався, Де Господь нас позабув. З “Єврейських мелодій” Байрона