З “Єврейських мелодій” Байрона На троні цар сидить, Кипить гостями зала, І сотня ламп горить Із чистого криштала, І сотня золотих Чаш ходить поміж ними, Єговиних, святих, Взятих в Єрусалимі. В той час, коли вони Безпечне пировали, Проти їх на стіні Ч’їсть пальці виходжали, І по стіні рука Невідома щось пише, І писана строка Огнем і страхом дише. Цар глянув, закричав… Компанія затихла… Язик в царя дрижав, І в очі крові набігла. – Всіх мудрих приведіть Жреців, котрі б уміли Слова сі зрозуміть, Що царський пир смутили. Халдейські знахурі На бенкет прибігають, Ваалові старі, Що всяку тайну знають, І дивляться – і стид Покрив чоло їм думне: Писаніє стоїть Невідоме і сумне. От сужній обізвавсь; Він хлопець чужестранний, Він бачив, дочувавсь, – Він зна писання тайни. Не треба ламп і свіч: Що написали пальці – Він прочита те вніч, І станеться те вранці. – Погибне Валтазар, Погибне з ним країна, Сю ніч він пишний цар, А завтра – мертва глина. Сю ніч нехай сидить У золоті й короні: Мідяни у воріт, А вранці – перс на троні.