В огороді березонька баркан оповила; Чом до мене ти не ходиш, моя Галю мила? В огороді березонька крій коляки в’ється; Чом зо мною дівчинонька ніяк не зійдеться? Ой березка зелененька, а тин непогожий; Жалкувалась вразька дівка, що я нехороший. Ой березка зелененька, та трошки кудлата; Одчинялась у моєї дівчиноньки хата. Ой без тину ту березку всі топтати стануть; А без мене тебе, серце, жаліть перестануть. Ой, не можна березоньці крій тину не витись; Ні до кого без милого дівці притулитись!