Над городом Полтавою туман вихожає; У тумані вечірнєє сонечко сідає. Туман зимній та холодний оддався снігами; Позаносило ізгарбом стежки між кущами. Запрягайте, братці, в сані коні воронії: Поїдемо гулятися в степа сніговії. Гей, гей, гей, уже на землю нічка ніспустилась! Ей, глядіть лиш: оця шкапа так настоборщилась! Ой, і що то край лісочка у степу меріє? Ой, і що то за могила з хрестом бовваніє? Ізлякалась вразька шкапа із хрестом могили, Вертайтеся, вертайтеся: з нами божа сила! Не дивітесь, що на хресті написано красно, – Повз могили, кажуть, ніччю їздити опасно. Хто при місяцю, зимою, на її узгляне… Такі думки нападуться, що погано стане!