Н. С. Варзину Дівочка мила, гарна, вродлива, Добра з душі, з серця жалослива Прийшла додому, сіла в порога: — Ой, мати-неню, помоли Бога! Болить головка, (болить серденько; Прощай, кохана, прощай, рідненька! Вмерла дівчина, вмерла вродлива, Ревно рида мати нещаслива. Кладуть дівчину у домовину; Зарили дівку в сиру могилу. На тій могилі виросла рожа; Гарна, рум’яна, на дівку схожа. На рожі тонка, гнучка билина — Єсть то легенький стан у дівчини! На рожі шпильки, шпильки колючі — Єсть то дівоцькі очиці жгучі! Стали на рожі червоні пупки, На рожі пупки — дівчачі губки! На рожі золоте животиннячко — Єсть то дівчаче чисте сердечко! Рожою вітер стиха колише — Єсть то дівчина з могили дише! На рожу пала ранком роса, На рожі роса — дівчача сльоза! Вся рожова краса — дівчача душа; З раю прилітає, світ навіщає. — Ой, мати-неню, рідна моя! Почуй на мене, я донька твоя! Всі веселяться в царстві у Бога — Я за тобою плачу, небога!