І Я згадую той день і час благословенний, Як дух твій молодий мене з землі підняв І побут хуторний, захмарений, буденний, Огнем твоїх очей живущих осіяв. Що та вода в казках живуща і зцілюща? Жизнь у тебе в очах, блаженна-невмируща. ІІ Так! Жив я на землі, і ти з небес прийшла, На крилах юності до старощів спустилась; Ти з раю пахощів з собою принесла. І світом божества душа твоя світилась… Ні, не мечта свята — небесний херувим; Бо дух мій загорівсь огнем твоїм живим. ІІІ Воскрес я, і земля тепер мені тісна… Ти зникла, і тебе не між людьми шукаю. Прокинувсь духом я від жизні, як од сна, Мов олень до води, до божества жадаю. Всім серцем вірую в істочник битія, Де в бозі зачалась душа свята твоя.