Сей же есть судъ, яко світ прииде въ миръ, и возлюбиша человецы паче тму, неже світ: біша бо их діла зла. Всякь бо делаяй злая, ненавидить світа и не приходить кь світу, да не обличатся діла его, яко лукава суть. Иоанна, III. 19, 20 Так муза хуторна незнана, Во ім’я Бога всеблагого, І до ляха озвалась пана, І до слуги його лихого, І до того, хто ситу лапу Ссав у берлозі сотні років, Хто проклинав святого папу Серед своїх святих пророків, Котрі “антихриста” цурались, Свого соперника в обмані, І лучче демона вмудрялись Держать хрещений мир в тумані. Брати! забудьмо давні чвари Та засвітимо світло вкупі, Щоб хижаки не пирували, Як звір вночі на людськім трупі. У них одна пекельна рада, Дарма що, рвучи нас, гризуться: Щоб не довідалась громада, Звідкіль їх ласощі беруться; Щоб не обурилась темнота, Засліплені розкривши очі: Чого на мир така тіснота І тьма удень, мов серед ночі. Шкода мечем нам воювати: Бо дика сила силу дику Єхидно стане викликати Серед торжественного крику За віру, за царя й Росію, Аж поки знов на сотню років Запре в ярмо народну шию, Помучивши його пророків. Ні, світла, світла, більш нічого! Сим визволим сліпого брата: Не буде суєсловить Бога, Не стане вихваляти ката.