Удосвіта встав я… темно ще надворі… Де-не-де по хатах ясне світло сяє, Сяє ясне світло, як на небі зорі… Дивуюсь, радію, у серця питаю: “Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?” “Ой скоро світ буде, Прокинуться люде, У всяке віконце Засіяє сонце…” Ой ударю ж зразу У струни живії: Прокиньтесь, вставайте, Старії й малії! Віщуванням новим Серце моє б’ється, — Через край із серця Рідне слово ллється…