Де ж ви, мої рідні ниви, Що не годен вас пізнати? “Чи не бачиш? Порівняли Нас шрапнелі і Гранати”. Де ж ти, гаю мій, розмаю, Граби, берести, дубина? “Розметала нас зимою Небувала хуртовина”. Де ж поділась стріха тая, Що до неї я без стриму Все спішився, мов до мами? “Де? Питайсь огню і диму”. Де ж батьків моїх могили, Ген за церквою у гаю?.. Цитьте! Цитьте! Бракло сили, Щоб дослухати до краю.