Коли ти, мила, дійсно з неба родом, То чистою останешся навіки І, попри зло ідучи мимоходом, Примкнеш свої божественні повіки. А зажене тебе недолі сила Там, де життя грязюка бездорожна, То розпістреш душі сріблисті крила Й перелетиш, куди пройти не можна. Отак в брудній, в непривітній яскині Горять проміння сонця золотії, Так при багні, на болотній долині Біліші від снігу цвітуть лелії.