О, стріхи мої низькі,
О, гори мої сині,
Які ви серцю близькі,
Я чую вас щолиш нині!
Я щолиш нині бачу
В чужім далекім краю,
Коли за вами плачу,
Коли про вас думаю,
Коли чужі добутки
Я з рідним горем мірю,—
А все ж таки і тутки
В будуче наше вірю.
Я вірю, як у Бога,
В відродження країни —
Ще єсть, ще єсть дорога
З упадку і руїни!
Дорога праці, труду,
Братерського єднання,
Щоб на просвіту люду
Йшли наші всі змагання.
Щоби нас єдинила
Любов життя і волі,
Непереборна сила
Дрімає в нашім полі.
Вецлар, 1918
