Порадь мені, Черемоше,
Порадь мені, брате,
Куди мені тої долі
У світі шукати?
Отут вона, як квітонька,
До схід сонця цвіла,
Отут вона до місяця
Зі мною ходила.
Отут вона, як овечки,
Думки мої пасла,
Отут вона зійшла мені,
Отут і погасла.
А я ходжу та й не знаю,
Де її шукати,
Чи у гаю, у розмаю,
Чи в плесі на гаті?
Ой не в гаю, не в розмаю,
Не в гаю, небоже,
Бо до цього гаю плаї
Заросли давно вже.
По тім боці при потоці
В багацьких хоромах,
Лежить твоя доля, хлопче,
Ніби в себе дома.
Лежить вона така бліда,
Така сумна дуже,
А там тесля молоденький
Білий човник струже.
Білий човник із кедрини,
Весельце з калини —
Такий човник, мій голубе,
Аж на той світ лине.
