Скільки снів, а де ці сни, Де ці сподівання? Всміхається з вишини Зіронька остання. І останній мовкне птах, Квіт останній в’яне, Незабаром на полях Тихо й глухо стане. Тільки іноді в тиші Десь сова озветься, Тільки сумно у душі Спомин відгукнеться. В/ецлар/, 1919