Я вас жалую, яблуні, груші, Вас, берези дрижучі, плачливі, Що на цвинтарі виросли, в глуші, Гробів сторожі мовчаливі. В час літнього гарячого жару Ваше листя тінь, холод кидає, Та ніхто з благодатного дару Хісна, ні пожитку не має. Ні женці, утомившись на ниві, Не прийдуть в вашу тінь спочивати, Лиш гроби тут лягли мовчазливі, Раз лягли і не хочуть вставати. Ні серна, ані заєць трусливий Не прийдуть в вас приюту шукати, Як на ловах завзятий мисливий Прожене їх із власної хати. Не прийдуть, бо їх гірше жахає, Чим мисливого певна рушниця: Той спокій, що над вами витає, І той черв, що під вами гніздиться. Я вас жалую, яблуні, груші, Вас, берези дрижучі, плачливі, Що на цвинтарі виросли, в глуші, Гробів сторожі мовчазливі.