* * * Створив ти землю, оболоки й людину дотиком і дихом, чинив добро і діяв лихо, ти повнив дні й вершив ти роки.Являвся пращуру, вогненно злітав до хатнього порога. На землю ти зсилав Дажбога і вергав їй сліпу Морену.Владав ти всесвітом, Свароже! Впаду на твар свою: воскресни! Твого народу жрець безчесний вклонився Одіну. Чи ж гоже?Яви лице у блискавицях! Удар, розжар, розсип, розверзни! Нехай хула в устах замерзне, і хай ім’я твоє іскриться! * * *