Вихопивсь дощик поміж заграв: чоботи сині, синя сорочка, сині мелодії понапинав з неба широкого аж до листочка, синіми стрілами закресав, сині листочки дрібно писав — людям, озерам, лукам за обрій, ох і смішний же! І добрий-добрий! І запрозорились водні гущі, і посміхнулись темні пущі, навіть дуби із важкої породи чухали голови від насолоди. …Вихопивсь дощик поміж заграв.