Гаї шумлять біля потоку, Де хвиль весняна течія. Прощай, кохана кароока, Прощай, пораднице моя. В далекий край я від’їжджаю, А ти крізь даль і довгі дні, Немов погожа зірка в маю, Світи надією мені. Нехай насняться карі очі І голуба небесна вись, Дніпровські ночі, любі ночі, Дe ми стрічалися колись. І стане легкою дорога, І пригадається ізнов Очей закоханих тривога, Твоя незраджена любов.