Наче зорі ясні засвітились мені В небі вогнем золотим, Наче сонце не те в голубій далині Світить промінням ясним. Серцю поради нелегко знайти. Чому ж в тривозі я знов? Мабуть, ясна йдеш, як весна, Ти, моя вірна любов. Я покличу до хати веселих подруг В пісні розвіяти жаль, Щоб доріжка мені, як ромашковий луг, Бігла і кликала в даль. Чому ж твій голос, мій, любий, бринить В шепоті тихих дібров? Мабуть, ясна йдеш, як весна, Ти, моя вірна любов. Ой, ви ночі безсонні – дівоча біда, Дні, нерозгадані дні. Ти – любов незрадлива, любов молода, Що принесеш ти мені? Кличу, і жду, й виглядаю тебе, Вийди, хоч слово промов. Мабуть, ясна йдеш, як весна, Ти, моя вірна любов.