Не кажіть, що солдатам Часто сняться тривоги, Що їх кличуть ночами Невідомі дороги, Що у смертні бої Лиш беруть автомати. Ні, не вірте, У сні не воюють ніколи солдати. Сняться квіти бузкові їм Із дівчатами гарними, Мріють хлопці світами, Позивними захмарними. І летять, мов пісні, Сни безжурні, крилаті. Ні, не вірте, У сні не воюють ніколи солдати. Вдалині за наметом, Мов живі, світять зорі, Сплять з утоми солдати, Лиш не сплять у дозорі. Не покличуть солдат Без наказу дороги: Піднімають солдат У похід по тривозі-тривоги.