Червоно-вишневі зорі віщують погожий схід, Ти, може, мене й забула, не бачила стільки літ? Не мало ми воювали, стоптали чобіт рудих, І якщо згадати мертвих, то я зажурюсь по них. І якщо живих згадати, — нехай заніміє плач, Бо друзі ідуть полками і я серед них — сурмач! Сурмлю, що зелену землю закриєм грудьми від бід, Що красно-вишневі зорі віщують веселий схід!