Я люблю, як буває осінню пахне яблуками у хаті. Он лежать вони, повні просині, повні сонця, немов на святі; крутобокі і вітром точені, на весілля десь приурочені, повисають на гільце зрубане і самі бубонять, як бубони… Звуться зорями і ранетами, повні пахощів, соком гожі, доспівали попід планетами, і планети — на них же схожі. Мились росами десь під тучею, в землю падали в добрім літі, і ставала земля пахучою, ніби яблуко на орбіті…