Це не вірш і не опис, немов у Боплана, а просто місто ґречності і сентиментів, в якому хтось за курку останню собі «Кобзаря» купував і де по музиканті бездомнім ліра тривожна зросте; місто, де від валів — кожна вуличка, мов карамелька: солодка, недовга й твоя; місто флірту й театру, де впродовж сотні зим тріумфує «Циганка Аза»; там, вперше приїхавши, губляться від своїх мам хлопчики — дикі горішки — й ридають в свої капелюшки; місто твоєї безвусості, де ночував на дивані старім, із якого пружини, мов круки, вночі вилітали під ребра. Там ще не розумів, чому скрипку до лівого боку тиснув так, там інколи з легкістю вірилось в те, ніби ти — подорожник… Місто юності, ти подорожнику мій невідмовний з прожилком ратуші посередині.