(з циклу “Вертепчик”) Іван: М’якого зеленого пісочку хотів я для вежі, та вже майже не хочу, бо чорне перо впало на довгу річку і закрило її зелені очі. Та й срібні мої вила руденьке згнили — чим я пісочок мав насипАти? Буряковий возик у борщі в слойку філітово почав накисати. Щезник: Зачекай, не скугни. Того піску тобі, може, дехто й дістане… Іван: А що просиш за ласкавість таку, копитатий мій пане? — Твоє серце, Іване. — Мно-о-го просиш, мій пане. — А що даєш, Іване? — Бери голову, мій пане… А ви, добрі люде, візьміть три жмені того зеленого пісочку та поховайте в нім дурне моє серце під грушкою в холодочку…