1. Ніжний спогад, або Ива-маржина Рутка в зеленім, хата в покрівлі, в синім — ожина, ива-маржина стоїть в надвечірнім, ива-маржина. Хату в покрівлі дощик покриє, губи — ожину, рутку ж зелену разом із леном ива-маржина. Серпні проходять, дощ не відходить ані на днину: — Синку мій добрий, де твоя бродить ива-маржина? — Татку далекий, серпні погіркли в нас за плечима,— мабуть, розтала там в надвечір’ї ива-маржина (ива-маржина…). 2. Юзь Юзь невеличкий і сивий що в довгого хвоста із дітьми грається і зеленить коліна падаючи в траву для їхньої потіхи з нього навіть наймолодші посмішкуються і на «ти» називають Юзь прогнаний єдиною своєю утриманкою за те що на коломийському базарі купив козу яка вдома вискочила на ВерОньку бо була власне не козою а цапом Юзь із профілем римського імператора встидливий як дитина коли вечеряє в чужій хаті а робота була не затяжкА Юзь без хати і саду що каже мені — ти знаєш добре живу 3. Вірган позичаю пам ять у старших бо моя не пам’ятає колись коло нашої хати стояв костьольчик з мальованим вірганом і не один із моїх земляків ще й тому на поляка переписався що хотів слухати хлипання співучих труб а ще в будній день заскакувати до костьолу і нишком за пару злотих самому блискучу клавішу натискувати 4. Ясь Жеревецький звечора замикаю свою стайню сідаю в хаті і дивлюся в вікно так ніби свою білу паню визираю я не боюся смерті бо був під Сталінградом та й з богом в роги не ставав все своє життя я робив на корову і на сім’ю п’ятдесят і сім телят вИходив дванадцять корів мав на господарстві думаю собі куди це все пішло і для чого силу мою забрало але з іншого боку — на молоці від останньої корови вже два моїх онуки вибавилося 5. Вечір із прабабкою як я мала п’ять років у нашій комірчині поселився маленький чорт я носила йому їсти говорила з ним бувало коли до нас приходило багато гостей навіть приносила йому татову краватку тепер я не можу вмерти до того часу доки не передам його комусь із рук в руки тож лежу мучуся не можу вмерти всі бояться подати мені свою руку запроси мене до танцю 6. Постраховисько Антосем Григорчуком у нас ще й понині лякають маленьких дітей і напевно не тільки через те що в нього тонкий голос і на лиці щетина не росте швидше тому що корова в нього страшенно немічна худа і недогледжена як зрештою і він сам тільки недавно Антось раптом зрозумів чому діти вічно втікали від нього тепер він продав корову зачинився в своїй старезній хатчині і ніхто його більше не бачить