З гір — з гостини — вертають вони, і лошиці несуть молодиць: у жінок під серцями сини, і лошата — в лошиць. Будуть знову коні й мужі однакові бачити сни, будуть гризти ночей коржі й нюхати євшани, Будуть гнати скажено овець, вірних травити псів, що каганчиками язиків світять шлях навпростець. Западуться сімсот стежин, ззайчатіють вовки, як летітимуть до дружин коні і пастухи. У хатках, що присипав сніг, у стаєньках — стократ цілуватимуть риси свої у синів і лошат.