стиха темінь снує усе глибшу і глибшу докопує вечір криницю ось і гуси вертають з левади: їхня крізь вечір вервечка мов білий тунель мовби гуси то вузлики з білою крейдою днів — божі бутлі на біле із левади ідуть наслухають в собі бубнявіння їю кругліє й росте покалатує з боку на бік хилитає гусьми придивись: біле в білому зріє і яріють жовтки — сонця тиха розсада ще тихіше під ранок снуються тумани: розсипається з вузликів крейда — розвіваються гуси навкруг і зливаються з обрієм тануть підіймається сонце з левади де-не-де лиш шкарлупи яєць у траві