1. Звучить як міт: відважне військо жило в лісах цих під землею і напувало з фляг австрійських дубів коріння — власну стелю. Плекало волею ці звори, а звіра — кров’ю — щоб напився, щоб гордими лишались гори й хоч хтось в цім світі не скорився… 2. — Я не вірю в повернення війська — наше військо в землі і в світах, і ніяка тривога синівська не збере його знову під стяг. Наша нація в чварах сконає… — Я не хочу це чути! Брехня! Не над ними калина палає, не над нами реве вороння…