Гуцульська ніч і Криворівня, вінок з дзвіночків на столі, і вічновдова, елегійна серед вінка свіча стоїть. Вона минає в нас на лицях і в став стола все тоне десь, і, ніби Черемош в кашиці, далекий жаль мім в стіни б’є, — бо лиш мине гроза і свічка — ти легко відлетиш із гір, — твоє худе дітвацьке личко проступить крізь тонкий папір… Відпродай, ґаздо, мені хату, вино, і віск, і решту свіч, аби я мав де панувати і банувати ніч у ніч…