Розгублений і зблідлий молочай, зелені лики стебел — білі чари. Ой заваріте, мамцю, мені чай із корінців сухого молочаю. Ох, сині жилки на моїх руках — чого ж ви, мамцю, у такім одчаю? Подайте мені в збанку молока з листків блідозелених молочаю. Усміхнене й просвітлене лице — то, мамцю, все, що вам я залишаю… А ви… ви не зривайте молочаю, що завтра зранку дивно зацвіте…