Пастушу, отже, олені ОлЕні, хоча, по-правді, всі оці олЕні послав би я!.. Та краще попасав саму Олену — млосну і шалену — жону свою із білого ебену, що десь пасеться між солодших трав… О, як же то нестерпно, пане-брате, так без’оленно оленярювати — ці роги, роги, роги!.. А проте ще важче в відчаї щоночі наслухати у власній голові хрустіння кляте — проламування в черепі круте, й себе самого твердо запевняти, що це волосся вперто так росте!..